Emil Perels

Emil Perels народився 17 червня 1880 року у Відні як син професора сільськогосподарської техніки Emil Perels (1837–1893) у Вищій школі аграрних наук та Rosa Volkmar (1850–1882), яку син рано втратив. Його брат Ernst став професором історії в Берліні, а сестра Frida Becher von Rüdenhof – лікаркою та захисницею прав жінок. Perels вивчав право та державознавство у Віденському університеті й 1904 року здобув ступінь доктора права. Хоча за освітою він був юристом, рано звернувся до економічної теорії. Він відвідував семінар Eugen von Böhm-Bawerk і належав до того вузького кола молодих віденців, яке від 12 березня 1908 року регулярно збиралося під дахом Центрального товариства житлової реформи для обговорення засадничих питань економіки. Сам Mises зараховував коло з Karl Pribram, Else Cronbach, Perels і нього самого до первісного осередку того, що 1918 року формально оформилося як Економічне товариство. Паралельно Perels працював у Віденській торговій палаті й брав участь у Науковому комітеті з питань воєнної економіки цісарсько-королівського військового міністерства, до якого також належали Mises, брати Pribram та Othmar Spann. Після Першої світової війни Perels очолив австрійську розрахункову установу, наближену до держави інституцію для врегулювання міжнародних питань репарацій та боргів. Коли він залишив її 1921 року, на його місце прийшов Ludwig von Mises, а Friedrich August von Hayek невдовзі після здобуття докторського ступеня саме там знайшов своє перше місце роботи. За основним фахом Perels був членом наглядових рад кількох австрійських підприємств, директором гіпсових заводів Schottwien-Semmering і директором Австрійського кредитного інституту для державних підприємств і робіт. З Mises його пов'язувала довічна особиста дружба, що знаходила вияв у спільних лижних походах в австрійських Альпах. Хоча Perels був хрещений за євангельським аугсбурзьким сповіданням, після 1938 року його вважали «неарійцем». Він втратив посаду директора банку й знайшов ще одну роботу у фінансовому управлінні Євангельської церкви. У віці 58 років він записався в літньому семестрі 1938 року на філософський факультет, але невдовзі був вигнаний. Із помешкання своєї сестри на Wickenburggasse 17 його 24/25 вересня 1942 року депортували до Терезієнштадта, а 16 жовтня 1944 року відправили далі до Освенцима, де його було вбито. Останнім свідченням його життя був лист 1943 року до сестри Frida.